Характерники..??

[Бумеранг]

А... на сколько может мне позволить моя сообразительность , вя с ним в сети общались?Не лично? А позвольте поинтересоваться , на каком сайте?А он вам говорил каков должен был быть результат воздействия на вас?

Да, общалась лично. В маил агенте. О результате говорил - что его воздействие должно быть подобно урагану или землятресению, а было всего лишь мурашки по спине и мягкие волны по телу, не более того. Это конечно учитывая что мы общались не лично, и на большом расстоянии тоже не мало (а для меня так даже и много), но он почему-то сильно этим огорчился и общаться со мной перестал не называя причины. Т.о. у меня сложилось впечатление что это произошло именно из-за его разочарованности результатами (т.к. никто до этого ему подобного не заявлял). Хотя конечно может быть что и человек просто занят и всё...
Я посоветовалась кое с кем, сказали что он ваще шарлатан, но я так не думаю, потому как воздействие было, и на мой взгляд достаточно сильное. Но вот для Характерника всё же пожалуй, маловатое...
Между тем, признаю что я вообще-то не спец по Характерникам и от него в частности о них услышала впервые.
Но всё же подумала, что возможно есть смысл рассказать об этом случае. Хотя бы для того, что бы узнать ещё чьё-то мнение... и как я поняла вы - на его стороне, если не вообще он сам и есть под другим ником...
В любом случае желаю вам: счастья, любви, удачи и всего самого светлого!

[Ernest]

Знаете ли ...Бумеранг , я бы на вашем месте не торопился высказывать какие либо предположения ( касающиеся исключительно , личности других) , поскольку это может неприятно зацепить человека .Но я не о себе :) , поскольку зацепить меня очень тяжело , я просто человек лояльный.Но на будущее вам будет полезно.А по поводу того чью сторону я занимаю ..Отвечу : Ничью :) .Тема была открыта не для поддержания Характерников и не для их разоблачения.Тема носит характер исключительно "Обще-образовательный" .К тому же я ни под чьи знамёна никогда не становлюсь .Характерником себя не считал , да и считать поводов нет.Но к Характерникам "Тех с которыми знаком" , питаю уважительные чувства.Ну а ваш опыт общения с данным человеком , ещё не говорит о данной ситуации в целом.Это всего лишь ваш опыт .Возможно человек и правда выдаёт себя за кого то другого , возможно нет....Не мне судить :) .Я просил бы вас впредь , не бросать в мою сторону подобных предположений публично.

Искренне и вам желаю того же :счастья, любви, удачи и всего самого светлого!

[волшебник]

Бумеранг,характерник НИКОГДА не будет воздействовать на другого человека,без очень веской причины иначе получит по шапке.Пожалуйста скинь адрес сайта.С ПРАЗДНИКОМ 8 МАРТА

[Бумеранг]

Бумеранг,характерник НИКОГДА не будет воздействовать на другого человека,без очень веской причины иначе получит по шапке.Пожалуйста скинь адрес сайта.С ПРАЗДНИКОМ 8 МАРТА

Благодарю за ответ.
Во-первых, мы общались не на сайте, а через маил.агент. О чём я прямо и чётко сразу же и сказала.
А во-вторых, воздействие было с моего согласия. И оно было довольно-таки приятным. Так что никаких претензий к нему у меня нет и быть не может.
Особо благодарю за поздравление. Это очень мило с вашей стороны...

[волшебник]

Прими маленький совет никогда и никому не позволяй подобного

[tot]

Очень интересная тема. Перед Новым годом смотрел достаточно серьезную передачу посвященную именно характерникам. Запомнилось, что они проходили специальный обряд для определения магических способностей. Ночью в лесу кандидатам завязывали глаза и заставляли сначала идти, а потом и бежать, ускоряясь, в заданном направлении. Они должны были почувствовать дерево, чтобы не натолкнуться на него. Принимающие участие в этом отборе не знали, что через некоторое время на их пути встретится высокий обрыв (под ним заблаговременно было поставлен сноп сена), но в момент падения, повторю козаки об этом не знали. И в этот короткий экстремальный миг они и открывали свои способности, или наоборот теряли веру в себя. Это было лишь начальным испытанием и дальше их ждали еще более тяжелые, но особых сведений об этом нет, все держалось в тайне.
Самым известным и умелым характерником считается отаман Иван Сирко, который погиб как раз из-а любви, так что влюбляться, как было сказано выше, им и вправду было нельзя, да и вообще нежелательно было иметь привязки.

http://ostrov.zp.ua/nomer32-vozrozhdeni ... kazak.html интересная страничка и на русском:)

А это контакты характерника:
kozactvo@ukr.net
8-097-935-13-90 (Святозар)
ICQ 88914410

Правда, не знаю насколько они актуальны сейчас, так что если чего, мопед не мой, я просто разместил объяву:)

[Змей]

Всем вечер добрый! Хорошие ссылки по теме - характерники: http://apimedia.ru/publ/4-1-0-100 и вот ещё - http://www.anapafuture.ru/forum/viewtop ... 55beac10cd , http://www.broncenter.ru/online/rukopashny_boy/bb/ , http://video.mail.ru/mail/alexsunny/kossacki/291.html
Если кому интересно,то можно многое подчерпнуть.

С уважением.
P.S. http://www.buza.ru/phpBB2/viewtopic.php?t=6025

[kernal]

http://kharakternyk.in.ua/

http://harakterstvo.wmsite.ru

http://spas.net.ua/

http://kozaky.org.ua/

http://www.spas-ua.narod.ru/

[kernal]

Характерники
Наших характерників багато чим нагадують
японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії
саме України, а не Японії, повинна бути більша увага...

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони
створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський
пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собіпорадити, дістає від товариства
прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і
котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д.
Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані
«характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля,
крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відкривати без ключів
замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити
через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки
розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою
особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго
зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів,
перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне
відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств».

Так само і В. Голобуцький вважає, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі».
Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких
волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про походження
козака-характерника читаємо:

О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.

В. Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу
речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і
прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися
пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх
віщунами».

На думку В. Пилата: «Після хрещення Русі,
переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів
об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях
почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра,
в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували
школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин
досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди». Тут ми
можемо згадати попередників козаччини XVI ст., таємничих степових
бродників, вигонців галицьких та інші військові громади.
Недаремно і Запорозька Січ виникла на острові Хортиця. Ще в першій половині Х ст.

[kernal]

візантійський імператор Костянтин Багрянородний розповідав, що руси
мають пристань на острові Святого Георгія (Хортиці), де біля
велетенського дуба покладають свої жертви. Про те, що шанували і
запорожці це місце, пише також Я. Новицький: «Легенда розповідає, що
багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька
рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали
запорозькі молитви; інколи вони бралися за зброю проти ворогів. В 1775
році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану
святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз
відтанцювали запорозького козачка».

Доказом того, що багато хто з характерників не був християнином, було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Навіть декотрим, як
розповідають легенди, забивали в груди кілок, щоб вони по смерті не
вставали, а тоді засипали землею. Однак найпоширенішим похованням
характерників було поховання лицем донизу.

Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова, так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм
животворним промінням». Одне з таких поховань козака-характерника, як
повідомляє П. Лаврів, було розкопано в 1936 році біля с. Архангельськ
Ясинуватського району Донецької області. Козак лежав у дубовому гробі,
зробленому без жодного цвяха. Коли відкрили труну, побачили останки
козака в червоних шароварах і синьому жупані, підперезаному зеленим
поясом. Він лежав лицем донизу, а за поясом мав горобчик горілки,
запечатаний сургучем. Прості люди називали характерників чаклунами,
галдовниками, а попи вважали, що в них «вселився біс».
Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів.

Крім того, українці мали можливість ознайомитись і з бойовими мистецтвами
інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй.
Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучасники величали як
лицаря, вишколеного в рицарській штуці сучасної Європи («пройшовши цілу
Європу, побував також в Єрусалимі і різних варварських краях, і там
багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додому, користувався тим:
в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»).

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка.
Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв
дійшов висновку, що для того, щоб виконати гопак, потрібно «багато ще
дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його думку,
гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки
наших предків-воїнів.

[kernal]

Репутацію характерника мали деякі історичні особи. Зокрема, сучасники вважали галдовником наказного гетьмана Івана Золотаренка, який прославився в роки Визвольної війни своїми успіхами в боях з поляками. Його смерть оповита багатьма
таємницями. Як оповідає автор «Історії русів», «Наказний гетьман,
Золотаренко, повертаючись з військом за наказом в Білорусію і проходячи
місто Старий Бихов, пострілом з рушниці, зробленим з однієї дзвіниці
засівшим там католицьким органістом Томашем, вбитий на смерть, а
органіст признався добровільно, що підготовлений до цього злодійства
католицькими ксьондзами, які дали йому кулю зі священної чаші, за його
словами, освячену і укріплену спеціальними замовляннями... І справді,
після огляду виявилась та куля незвичайною, і в ній середина була
срібна з латинськими літерами! Тіло вбитого Золотаренка відвезли на
батьківщину в місто Корсунь на поховання в тамтешній дерев’яній церкві,
його коштом збудованій. Але коли почалось поховання в присутності
багатьох людей і духовенства, то громовим ударом запалена церква, і
тіло вбитого разом з церквою згоріло в попіл».

Багато чудернацьких історій розповідали про запорозького кошового Івана Сірка.
За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55
битвах і скрізь виходив переможцем, не рахуючи безлічі дрібних сутичок
з ворогами, не занесених до літописів і виграних ним. Тому найчастіше
його з усіх інших кошових обирали запорожці на Валних (головних) Радах.
За 22 роки обирали Сірка 22 рази! Вірили, що він знає наперед про те,
хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на
хорта, вовка чи яструба, або заклясти вороже військо. Недаремно ж турки
і татари прозвали його «урус шайтан». Татарські матері іменем Сірка
лякали дітей. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в
мечетях на загибель Сірка. А. Кащенко писав про нього: «Чи зміг би
простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без
чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська
турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів,
вирізати між січовими курінями? А хто ж, як не характерник, зміг би
вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди,
поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх
земель, і взяти велику здобич?»

Про запорозького кошового
Григорія Сагайдачного говорили, що «його ні куля не брала, ні шабля не
рубала. Він такий був, що із води виходив сухим, а з вогню мокрим. Він
знав усі броди і чаклунські засоби. Одне слово, він був знаючим
чоловіком».
Славу характерника мав і фастівський полковник Семен Палій.

[kernal]

За допомогою характерництва козака Кравчини раптово був схоплений Гнатом
Голим зрадник Сава Чалий, який, вирісши у Січі, перекинувся до поляків
і став найзлішим ворогом запорожців. За переказами, Голий і Кравчина,
«як од’їжджали з Запорожжя, то насипали в сап’яни (чоботи) своєї землі,
понабивали її коням під копита і пообтикалися терном. От вона й одводе
очі, мов вони за лісами у своїй землі». Взагалі, у козаків був звичай
перед походом насипати своєї землі під устілку чобіт і в шапки.
Вважалося, що «хто чоботи скине, тому смерть, а хто шапку зніме, тому
голову знімуть».

П. Петерсон, швед, що був у Московщині в 1608
році і написав історію заворушень на Московщині в часи боротьби
претендента на московський трон Дмитра, зазначає велику роль
українських козаків. «Провідником козаків, – каже П. Петерсон,– був
Кореля, спритний «чорнокнижник», котрий чудодійством багато допоміг
Дмитрові».

Чимало характерників взяли участь у гайдамацькому
русі. Сучасник поляк Корятович розповідав, що не один раз жовніри
бачили, як гайдамаки збирали з себе кулі, які попадали їм у груди або
обличчя, і кидали їх назад у ворога. Тому поляки, вирушаючи на
гайдамаків, святили кулі.

Саме характерники, коли московські
війська у 1775 році підійшли руйнувати Січ, на відміну від старшини і
духовенства, які умовляли запорожців не проливати християнської крові,
закликали вчинить ворогам опір. В одній з пісень співається, як
характерник Васюта звернувся до кошового:

Дозволь, батьку отамане,
Нам на башті стати:
Москаль стане із мечами,
А ми з палашами,
Не виб’ємо палашами,
Виб’єм кулаками,
Нехай слава не поляже
Проміж козаками!..

За переказами: «Як стало військо проти запорожців, а характерники і
вийшли. «Ну,– кажуть,– здаватися не будемо, бийте!» Москалі за рушниці,
цілять їх, а рушниці – клац, клац, клац! – і не палять. Глянули, аж
порох мокрий... «Ну,– кажуть,– вас, мабуть, і чортяка не звоює».
Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині». Однак більшість
запорожців пристало на умовляння старшини з духовенством і здалися. Але
найнепокірніші, очолювані характерниками, покинули Січ і втекли за
Дунай в Туреччину, де вони заснували Задунайську Січ (на території
сучасної Румунії). Проявили себе характерники і на новому місці – у
війні козаків з липованами (російськими козаками-некрасівцями). За
переказами, характерники допомогли козакам заволодіти липованським
містечком Дунаєвець.
Чимало старих характерників залишилося на
Великому Лузі і після зруйнування Січі. В народних оповіданнях
збереглися прізвища декого з них: Джерелівський – «сам кував рушниці і
умів заговорювати їх, був великим стрільцем і мисливцем, не боявся ні
хмари, ні грому», а також Канцибера, Гайдук та інші. Прожили вони
більше ста років. До нас дійшли деякі географічні назви, пов’язані з
ними: Джерелівське урочище, Канциберівське озеро й урочище.

[kernal]

Характерництво,
безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, біологів,
хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга,
основа якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. На
думку О. Бердника, «...характерництво було не винятком, а втаємниченим
духом буття Січі Запорозької; вся Січ була «братерством Характерників».

Євген Луців, «Освіта»
http://www.slovoor.info/SO12/St12Znj.htm

[TSIKLOP]

Ernest
Спасибо, действительно интересная тема.

[Feay]

Хочу посоветовать книги Скульского А. Казачий Спас. Очень интересно. Первая в общих чертах рассказывает о философии казачьего спаса, вторая о полях человека. Казачий спас очень похошь на славянское ведовство, работа с полями человека, работа со стихиями.

[Из леса]

А.С. Мандзяк "Боевая магия славян". Там упоминаются характерники.

[Зачинщик]

История казачества сама по себе интересна. Казаки были умелые воины и то, что они пили горилку, медовуху, курили часто люльку мало отражалось на их физическом развитии, дисциплине воинской, на моральных принципах.Что казаков- характерников, без спорно они знались в травах, заговаривать умели. Считаете ли вы, что характерники были только как сейчас называют "белые" то есть сторонниками христианства. Или всё же среди них были чёрные чаклуны?

[Артур]

Боевое искуство славян существовало и до принятия ими христьянской философии .

[Зачинщик]

На данный момент я говорю не за всех славян, а конкретно за казаков - характерников, которые могли быть как одиночками, так и жить среди "громады" то есть например в той же Запорожской Сечи. На тот период Украина как и ближние страны были захрестианизированы. Ну или были католиками, мусульманами. И вопрос мой звучит не о боевом исскустве славян, а о мнении форумчан, были ли среди казаков-характерников практикующие чёрное колдовство.

[Артур]

поясните пожалуйста ,что это такое на Ваш взгляд - черное колдовство?